Місяць: Квітень 2016

Увага до постаті Д. І. Яворницького як громадянина, патріота, авторитетного вченого, дослідника історії Запорозької Січі, збирача і охоронця матеріальних скарбів та духовних цінностей українського народу, сучасника складної і героїчної доби значно активізувалася в українській літературі кінця 50-х – початку 70-х рр., а надзвичайно інтенсивно з моменту проголошення незалежності України, коли літературознавці й історики отримали доступ до малознаних праць і листів Д. І. Яворницького.

Легендарна постать Д. І. Яворницького приваблювала українських письменників 20-30-х рр. Всі вони так чи інакше перетиналися з ним: відвідували краєзнавчий музей і будинок вченого (Остап Вишня, П. Й. Панч), мандрували Дніпровими порогами, листувалися з вченим (М. С. Пронченко, В. К. Чапленко), співробітничали на ниві археології, етнографії, зустрічалися у справі збереження історичних та культурних пам’яток Придніпров’я (В. Домонтович), співпрацювали у книговидавництві та в катеринославських часописах («Споживач», «Зоря»).

З 1880-х рр., коли ім’я Д. І. Яворницького стало відоме широкому загалу громадськості, авторитетний, ерудований, творчо обдарований вчений завжди стояв у центрі літературного і культурного життя України. Очолюваний ним історичний музей в Катеринославі став осередком української культури, гордістю й окрасою міста, а слава про нього розійшлася далеко за межі України. Протягом усього свого життя вчений підтримував дружні і творчі стосунки з діячами української та російської культури, літератури