Працює в музеї з червня 2015 року.
Науковий співробітник відділу меморіального будинку-музею Д.І.Яворницького.
Народився в 1992 році, в смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області.
Випускник історичного факультету Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, спеціаліст з історії.
«Він стоїть на вас чекає,
Артефакти зберігає.
Безліч там старих речей,
Вас запрошує – музей!»
Віршованими рядками з дитячої екскурсії навряд чи можна пояснити всю сутність поняття «музей». Але в них сказано основне: музей – це нескінченний вир пам’яті, в якому її фрагменти обертаються у вигляді артефактів минулого (письмових, речових тощо), які створюють нерозривний зв’язок між поколіннями людей, виконуючи при цьому надзвичайно важливу функцію – просвітницько-виховну.
Чи здогадувався я бодай рік тому про те, що мені доведеться долучитися до процесу збереження та відтворення історичної пам’яті?! Так, мова тут йде саме про музей. І чесно кажучи, навряд чи я бачив себе у майбутньому науковим співробітником чи екскурсоводом «будинку муз». Але тепер, після більше ніж року роботи в Дніпропетровському національному історичному музеї я не бачу себе в жодному іншому місці, бо саме тут я знайшов себе та можливість застосувати деякі навички та знання, здобуті за роки навчання в університеті. Окрім цього музей в свою чергу дає можливість ці знання розширити та скерувати у необхідному напрямку, адже досить рідко до музею приходять готові спеціалісти – частіше саме в стінах музею людина стає професіоналом. То ж я обрав основним напрямком своєї науково-просвітницької діяльності вивчення та всебічну популяризацію творчої спадщини видатного вченого, «козацького батька» Дмитра Івановича Яворницького, в будинку якого зараз розміщується один з відділів (філій) історичного музею і це є дуже символічно, адже саме Дмитро Іванович став його фундатором і першим директором на початку минулого століття!
Меморіальний будинок-музей Д.І. Яворницького в наші дні робить велику справу – розповідає мешканцям Дніпра про їхнього видатного земляка, про неоцінимий внесок вченого в історичний, культурний, науковий розвиток міста. Декілька разів на рік Меморіальний будинок-музей збирає у свої стінах гостей на дружні погостини – адже Яворницький мав шанувальників не лише за життя! Серед них: відомі краєзнавці, письменники, поети, музиканти і художники, які свого часу надихнулись прикладом подвижництва, працелюбності та самовідданості «Нестора Запоріжжя». Натхнення відвідало й мене. Я дуже рідко вдаюся до віршування – для цього має знайтися особливе місце, особлива людина. Так от Меморіальний будинок-музей і став тим унікальним місцем, а його господар, Дмитро Яворницький – особливою людиною, що працював, не дивлячись ні на що, працював «допоки стане сили» і своїм прикладом надихнув мене ні ці віршовані рядки:
«Розмова з Яворницьким»
Ти залишив слід яскравий
Історичний та духовний,
І не мріючи про лаври
Не ступив шляхом гріховним.
Вже давно Тебе немає –
Спочиваєш в кращім світі,
Але в місті кожен знає:
Гідний Ти не тільки квітів.
За свій труд багаторічний,
За любов до України
Непокоївся Ти звично –
Не заріс би труд полѝном.
Ти мандрував усе життя,
Легенди cлухав з вуст бувалих,
Невтомним був до забуття,
І дух Твій був завжди незламним.
Ламав Ти руку на порогах…
Злощасну руку – шість разів!
Та оминав пересторогу,
Щоб знов вернутися туди,
До місць, де жили козаки,
Пісень співали й воювали,
А в поневолювань роки
Від турків землю визволяли.
Все це залѝшило свій слід
На сторінках Твоїх книжок
Ти дійсно був «завзятий дід» –
Не випускав з руки перо…
Знайшов покій перед війной,
Ти не побачив тих жахіть.
Хтозна, що б трапилось з Тобой,
Якби пройшла смерть мимохідь…
В той день всі квіти розкупили,
Щоб вкласти їх до ніг Твоїх
І світлу пам’ять увічнѝти
В серцях старих і молодих.
Тебе нема, та Ти – живеш
П’єш свою каву на веранді…
– Ти задоволений? – Авжеж!
Бо пам’ятають Дмитра-Ба̀йду!
06.08.2015
Ще більше двох тисяч років тому давньокитайський філософ Конфуцій писав: «Обери собі професію, яку ти полюбиш – і тобі не доведеться працювати жодного дня у своєму житті». Можу з впевненістю сказати, що мені прийшлась до душі професія музейника, бо вона надихає. Недарма музей – це «дім Муз».
[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-hwMTCKdngRg/WDbf0ZnM7cI/AAAAAAAAZFI/JjQd5_5jrp8Z15kSE2ePJn20t6n7_NXGgCHM/s144-c-o/IMG_7194.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/2016#6356514015401536962″ caption=”” type=”image” alt=”IMG_7194.jpg” ]
[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-wIVMM2TnkPM/WDbf0eOW0hI/AAAAAAAAZFI/THYg8VxoRsAcTpUkFlHr4hgEA_FXiuVzgCHM/s144-c-o/nEo4RDo_Cfk.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/2016#6356514016639504914″ caption=”” type=”image” alt=”nEo4RDo_Cfk.jpg” ]
[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-uRx4u2q2uo4/WDbf0Wa7RTI/AAAAAAAAZFI/6coBi5e7zI4O-GLnFjERw06g-PGkdgxfACHM/s144-c-o/EMiTbJFajog.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/2016#6356514014544741682″ caption=”” type=”image” alt=”EMiTbJFajog.jpg” ]
[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-EDDrXpbptfo/WDbf0TQ6qJI/AAAAAAAAZFI/dNnn9tF9Nm4LKjf7S8mPANnAuT2irJl5ACHM/s144-c-o/GzOQbNG1NJY.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/2016#6356514013697452178″ caption=”” type=”image” alt=”GzOQbNG1NJY.jpg” ]
Leave a Reply